Рис, основа раціону мільйонів американців, опинився під прицілом нового звіту, який виявив тривожні рівні миш’яку, кадмію та інших важких металів у зразках, зібраних по всій країні. Дослідження, опубліковане правозахисною групою Healthy Babies Bright Futures, малює похмуру картину: 100% із 145 протестованих зразків рису містили миш’як, причому понад чверть перевищувала межі, встановлені Управлінням із контролю за якістю харчових продуктів і медикаментів США (FDA) для дитячих рисових каш. Цей звіт, що викриває небезпеку одного з найпоширеніших продуктів, ставить гострі питання про безпеку харчування, сільськогосподарські практики та економічні бар’єри, які ускладнюють доступ до менш забруднених альтернатив.
Невидима загроза в тарілці
Миш’як, природний елемент, що міститься в ґрунті, поглинається рисом із тривожною ефективністю, роблячи цю культуру «джерелом впливу, що викликає занепокоєння», за словами авторів звіту. На відміну від органічного миш’яку, який відносно нешкідливий, неорганічна форма, що домінує в рисі, пов’язана з підвищеним ризиком раку, неврологічними розладами та проблемами розвитку у дітей. Дослідження показало, що 25% зразків дитячого рисового пюре перевищують ліміт FDA у 100 частин на мільярд, а в деяких випадках рівні були вдвічі вищими.
Кадмій, ще один важкий метал, також виявився в значних кількостях, особливо в рисі, приправленому шафраном, де вміст свинцю був аномально високим. Свинець і ртуть, хоч і в менших концентраціях, доповнили список токсинів, підкреслюючи унікальну вразливість рису порівняно з іншими зерновими. Для порівняння, 66 зразків альтернативних культур — ячменю, лободи та фарро — містили на 69% менше важких металів, пропонуючи безпечнішу, але часто дорожчу альтернативу.
«Рис — це не просто їжа, це культурна основа для багатьох громад, — каже Джейн Хуліхан, директорка Healthy Babies Bright Futures, чий голос звучить із тихою рішучістю. — Але коли кожен шматочок містить токсини, ми маємо переосмислити, як ми його вирощуємо, продаємо й готуємо». Звіт підкреслює, що хронічне споживання миш’яку, навіть у низьких дозах, становить особливу небезпеку для вагітних жінок, немовлят і дітей, чиї організми ще розвиваються.
Яскраві плями й економічні бар’єри
Не всі новини похмурі. Звіт виявив, що певні види рису — зокрема вирощений у Каліфорнії, тайський жасминовий і індійський басматі — стабільно містять нижчі рівні важких металів. Каліфорнійський рис, наприклад, виграє від суворих ґрунтових стандартів і менш забруднених джерел води. Тайський і індійський рис, завдяки унікальним методам вирощування, також є безпечнішими. Проте ці сорти часто коштують дорожче, а нові тарифи, запроваджені адміністрацією Трампа, лише погіршують ситуацію. З липня 2025 року тайський жасминовий рис обкладатиметься 36% митом, а індійський басматі — 26%, що робить ці «безпечні» варіанти недосяжними для багатьох сімей.
«Це класична проблема нерівності, — зазначає доктор Аміта Судхір, експертка з безпеки харчування з Університету Меріленда. — Люди з нижчим доходом змушені купувати дешевий рис, який, як виявляється, більш забруднений». За інсайдерською інформацією, FDA розглядає можливість перегляду стандартів для рису, але лобіювання з боку агропромислового комплексу, особливо в штатах Арканзас і Луїзіана, де вирощують значну частину американського рису, гальмує прогрес. «Ніхто не хоче визнавати, що наша система дозволяє токсинам потрапляти в дитячі тарілки», — додає джерело, близьке до агентства.
Шлях до безпечнішого рису
Звіт пропонує практичні рішення для сімей, які не можуть дозволити собі дорогі альтернативи. Найефективніший метод — готувати рис як макарони, кип’ятячи його у великій кількості води й зливаючи надлишок. Цей спосіб, який працює навіть у рисоварках, може знизити вміст миш’яку до 60%. «Це просто, безкоштовно й доступно кожному», — каже Хуліхан, закликаючи батьків включити цей крок у щоденну рутину. Інші рекомендації включають заміну рису альтернативними зерновими, як-от кіноа чи ячмінь, і ретельне промивання рису перед приготуванням.
Але покладатися лише на споживачів несправедливо, стверджують автори. Вони закликають FDA посилити стандарти для дитячого харчування та субсидувати вирощування менш забруднених сортів рису. У кулуарах Конгресу точаться розмови про можливі субсидії для фермерів Каліфорнії, які перейдуть на екологічніші методи, але політична воля залишається хиткою. «Це не проблема одного фермера чи однієї тарілки, — каже Судхір. — Це системна криза, яка вимагає системних рішень».
Глобальна проблема, американська відповідальність
Проблема миш’яку в рисі не унікальна для США. У Бангладеш і Китаї, де рис є основною культурою, забруднення важкими металами вже давно викликає занепокоєння. Але в Америці, де споживачі покладаються на FDA як на захисника безпеки продуктів, ці результати сприймаються як зрада довіри. Для етнічних громад — від азійських американців до латиноамериканців, для яких рис є щоденною стравою, — звіт став тривожним сигналом. «Ми годуємо наших дітей їжею, яка має живити, а не отруювати», — каже Марія Лопес, мати трьох дітей із Квінса, яка тепер переглядає сімейне меню.
Поки американці готуються до літніх пікніків і сімейних вечерь, звіт Healthy Babies Bright Futures нагадує: безпека їжі — це не даність, а боротьба. Від полів Каліфорнії до кухонь у Брукліні, від лабораторій FDA до залів Конгресу, рішення лежать у наших руках. Питання в тому, чи вистачить нам сміливості змінити систему, яка дозволяє токсинам ховатися в одній із найулюбленіших страв світу. Для майбутнього наших дітей — яскравого, здорового й безпечного — відповідь має бути однозначною.
