КИЇВ — У грі, де кожен хід може змінити долю націй, росія знову кличе Україну до Стамбула. Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров оголосив, що 2 червня російська делегація готова представити меморандум, який, за його словами, пропонує «надійне подолання першопричин кризи». Ця заява, зроблена 28 травня 2025 року, повертає на порядок денний переговори, які востаннє відбувалися в Туреччині три роки тому, але водночас підкреслює глибоку прірву між Києвом і москвою. Поки президент Володимир Зеленський наполягає на негайному припиненні вогню та гарантіях безпеки, росія висуває вимоги, які звучать як ультиматум: відмова України від НАТО, визнання анексованих територій і зняття санкцій. У цій дипломатичній шахівниці, де Туреччина пропонує свій нейтральний майданчик, а Дональд Трамп погрожує новими санкціями, Стамбул може стати або ареною прориву, або черговим глухим кутом.
Новий раунд, старі ставки
Пропозиція Лаврова провести переговори 2 червня в Стамбулі — це не просто дипломатичний жест, а спроба москви повернути ініціативу в діалозі, який загруз у взаємних звинуваченнях. Меморандум, про який говорить Лавров, за даними російських джерел, цитованих Reuters, включає вимоги, що межують із капітуляцією України: письмові гарантії від Заходу про нерозширення НАТО, нейтральний статус Києва, зняття санкцій і визнання анексії чотирьох українських областей, які росія внесла до своєї конституції, але не контролює повністю. «Це не переговори, а диктат», — коментує високопосадовець із МЗС України, який побажав залишитися анонімним.
Київ, зі свого боку, стоїть на своєму. Зеленський, який 28 травня вкотре закликав до особистої зустрічі з путіним, наголошує, що перший крок — це припинення вогню. «Ми готові до будь-якого формату — двостороннього, тристороннього з Трампом, хоч у Стамбулі, хоч у Женеві», — заявив він, демонструючи гнучкість, але не відступаючи від ключової вимоги: росія має зупинити агресію. Україна також наполягає на безпекових гарантіях від Заходу, які б унеможливили повторення вторгнення. «Без цього будь-який меморандум — це папірець», — додає джерело в Офісі президента.
Попередній раунд переговорів у Стамбулі 16 травня 2025 року, перший за три роки, завершився скромним результатом: домовленістю про обмін тисячі полонених. Проте, за даними Wall Street Journal, росія тоді вимагала виведення українських військ із чотирьох областей, що Київ відкинув як «нереалістичне». Нинішня пропозиція Лаврова, схоже, лише загострює ці розбіжності.
Турецький майданчик і тінь Трампа
Туреччина, яка позиціонує себе як нейтральний посередник, охоче підтримує ідею нових переговорів. Міністр закордонних справ Хакан Фідан, який нещодавно зустрічався з Лавровим у москві, підтвердив готовність Анкари надавати майданчик. «Стамбул уже довів свою ефективність у 2022 році», — заявив Фідан, натякаючи на Istanbul Communiqué, який так і не став повноцінною угодою.
Інші запропоновані локації — Ватикан і Женева — відпали. москва відкинула ідею Папи Лео XIV провести переговори під егідою Святого Престолу, а пропозиція спецпосланця США Кіта Келлога щодо Женеви не знайшла підтримки в Кремлі. «Стамбул — це компроміс, який влаштовує росію», — зазначає аналітик Carnegie Center Олександра Прокопенко.
Тим часом Дональд Трамп, який зробив мир в Україні одним із пріоритетів своєї адміністрації, втрачає терпіння. За даними CNN, після телефонної розмови з путіним минулого тижня, де російський лідер обіцяв надіслати «меморандум миру», документ так і не надійшов. Трамп, роздратований атаками росії на українські міста, зокрема масованим ударом дронів і ракет 24 травня, публічно назвав путіна «абсолютно божевільним» і пригрозив новими санкціями. «Ми ведемо переговори, а він бомбить Київ. Це не так працює», — заявив американський президент.
Трамп, однак, не відкидає ідею тристоронньої зустрічі з путіним і Зеленським, хоча Кремль наполягає, що для цього потрібні «конкретні домовленості». Риторика Трампа відображає його стиль: він хоче швидкого результату, але стикається з реальністю, де жодна сторона не готова поступитися. «Трамп бачить себе великим посередником, але путін грає на затягування», — коментує джерело в Держдепі.
Геополітична шахівниця
Пропозиція Лаврова з’явилася на тлі нових військових і дипломатичних маневрів. Німеччина й Україна оголосили про спільне виробництво далекобійних ракет, що викликало різку реакцію москви. «Це ескалація, яка не сприяє миру», — заявила речниця МЗС РФ Марія Захарова. Водночас Україна провела масовану атаку дронів на російські об’єкти, зокрема технопарк у Зеленограді, що росія назвала «тероризмом».
Європейські лідери, які підтримують 30-денне припинення вогню, дедалі більше розходяться з адміністрацією Трампа. «Європа хоче чіткого плану, а Трамп діє імпульсивно», — зазначає французький дипломат, який брав участь у консультаціях у Берліні. Європейський Союз готує новий пакет санкцій проти російського «тіньового флоту», що обходить нафтове ембарго, але без координації з США ефект може бути обмеженим.
Україна, зі свого боку, балансує між дипломатією й опором. Зеленський, попри готовність до переговорів, нагадує, що росія порушила всі попередні домовленості, включно з Будапештським меморандумом. «Ми не віримо словам путіна, але готові перевірити його дії», — заявив він 28 травня.
Що на кону?
Стамбул 2 червня може стати або кроком до деескалації, або черговим підтвердженням, що росія використовує переговори для затягування часу. Аналітики Інституту вивчення війни попереджають, що Кремль, імовірно, намагається виграти час для просування на сході України. «Відсутність дедлайнів грає на руку москві», — зазначають вони.
Для України ключове питання — не лише припинення вогню, а й гарантії, що росія не повернеться з новою агресією. «Без НАТО чи аналогічного альянсу ми залишаємося вразливими», — каже генерал-майор у відставці Сергій Кривонос. Захід, однак, вагається: підтримка України міцна, але апетит до конфронтації з росією слабшає.
Для Трампа Стамбул — це тест його дипломатичних амбіцій. Якщо переговори проваляться, він може вдатися до санкцій, але їхній ефект після трьох років обмежень сумнівний. Для путіна це шанс закріпити хоча б частину здобутків, не втрачаючи обличчя. А для Зеленського — боротьба за те, щоб Україна не стала розмінною монетою в геополітичній грі.
У Стамбулі, де Босфор ділить Схід і Захід, світ затамує подих. Чи стане це місто мостом до миру, чи черговою ареною протистояння? Відповідь залежить від того, чи готові сторони піти на компроміс — або ж продовжать грати в шахи, де пішаки — це життя.
