Знайди те, що шукаєш у своєму місті

ВАШИНГТОН — У суботу, 14 червня 2025 року, Конституційна авеню у Вашингтоні стала сценою грандіозного святкування 250-річчя армії США, де під ритм барабанів і гул вертольотів марширували солдати, гуркотіли танки, а парашутисти «Золоті лицарі» пірнали з небес. Парад, що збігся з 79-м днем народження президента Дональда Трампа, став не лише демонстрацією військової могутності, але й ареною політичних пристрастей, адже святкування супроводжувалися протестами та занепокоєнням щодо його вартості та впливу на місто.Під періодичним дощем тисячі глядачів зібралися, щоб побачити ретроспективу армії — від уніформ Першої світової до сучасних дронів і роботів-собак. Президент Трамп прийняв присягу від 250 новобранців, вітаючи їх із «чудовим життям» у лавах армії. Але подія стала блискавковідводом для напружень, від звинувачень у мілітаризмі до тривог щодо фінансових наслідків.Хронологія славиПарад відкрився виступом «Старої гвардії» — піхотного полку, заснованого в 1784 році. За ними з’явилися «Золоті лицарі», які здійснили спуск на Еліпс. Кожна частина параду розповідала історію епохи:Перша та Друга світові війни: Солдати 82-ї повітряно-десантної дивізії марширували в уніформі 1917 року, а джипи Другої світової нагадали про «All-Americans».Війна у В’єтнамі: Вертольоти Huey пролетіли над солдатами в уніформі 1960-х.Буря в пустелі: Камуфляж «шоколадних чіпсів» і машини Бредлі підкреслили еру 1990-х.Сучасність: Танки М1-Абрамс, системи HIMARS і роботи-собаки показали технологічну міць.Парад завершився промовами віцепрезидента Джейка Діса Венса та Трампа, після чого натовп заспівав «Happy Birthday». Феєрверк увінчав вечір, хоча проліт «Thunderbird» скасували через погоду.Тінь суперечокСвяткування, оцінене в $38 млн, викликало обурення критиків, які назвали його марнотратством. Протести «No Kings» зібрали сотні людей, звинувачуючи Трампа в авторитарних амбіціях. Мешканці Вашингтона тривожилися за дороги, згадуючи пошкодження 2019 року. Армія запевнила, що використовувала гумові траки, але скептицизм залишився.Глобальний резонансПрисутність HIMARS і Бредлі підкреслила підтримку України. Захід уважно спостерігали в Пекіні та Москві, де його сприйняли як демонстрацію сили. Для ветеранів, як Джон Картер, парад став моментом гордості, але для інших — тривожним сигналом.Майбутнє у маршіПоки феєрверки освітлювали небо, Вашингтон залишився містом контрастів — гордості та тривоги. Парад став дзеркалом розв’язок: між єдністю та розколом, традицією та протестом. Його відлуння звучатиме далеко за межами Конституційної авеню.

ТЕГЕРАН/ЄРУСАЛИМ — У п’ятницю на світанку небо над Тегераном освітили вибухи, коли Ізраїль завдав серії «превентивних» авіаударів по іранських ядерних і військових об’єктах, різко загостривши напруженість у регіоні та поставивши під загрозу дипломатичні зусилля США щодо ядерної угоди з Іраном. Прем’єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньяху, оголосивши про операцію під назвою «Висхідний лев», назвав удари необхідними для «усунення екзистенційної загрози» з боку Ірану. У відповідь Іран пообіцяв «жорстку відплату», а світ затамував подих, побоюючись ескалації, яка може охопити весь Близький Схід.«Ми вдарили в саме серце іранської ядерної програми, — заявив Нетаньяху у відеозверненні, опублікованому рано вранці в п’ятницю. — Ми атакували головний збагачувальний комплекс у Натанзі, провідних ядерних вчених і балістичну ракетну програму Ірану». За його словами, операція триватиме «стільки днів, скільки потрібно», щоб нейтралізувати загрозу, яку він назвав «ясною і безпосередньою небезпекою для виживання Ізраїлю».Іранське державне телебачення підтвердило вибухи в Тегерані, повідомляючи про загибель кількох високопосадовців, зокрема командувача Корпусу вартових Ісламської революції (КВІР) генерал-майора Хоссейна Саламі та двох ядерних учених, Ферейдуна Аббасі й Мохаммада Мехді Техранчі. У заяві верховного лідера Ірану аятоли Алі Хаменеї Ізраїль звинуватили в «злочинній агресії», пообіцявши «сувору кару».Ескалація на межі війниАтака стала кульмінацією багаторічної ворожнечі між Ізраїлем та Іраном, яка загострилася через прискорення Тегераном ядерної програми. За даними Міжнародного агентства з атомної енергії (МАГАТЕ), Іран нещодавно відмовився співпрацювати з інспекторами, що призвело до рідкісної резолюції осуду з боку Ради керуючих агентства. Ізраїль, який давно стверджує, що Іран таємно розробляє ядерну зброю, посилається на розвіддані про те, що Тегеран може створити бомбу «за місяці або навіть рік».Удари по Натанзу — ключовому об’єкту збагачення урану — і військових базах у Тегерані викликали хаос. Свідки в іранській столиці повідомляли про червоне небо, звуки літаків і сирени екстрених служб. Житлові квартали зазнали пошкоджень, а державні ЗМІ повідомили про загибель цивільних, зокрема дітей. Іран закрив свій головний аеропорт Імама Хомейні та активував системи ППО.В Ізраїлі, готуючись до ймовірної відповіді, оголосили надзвичайний стан. Школи закриті, масові зібрання заборонені, а сирени лунали в Тель-Авіві та Єрусалимі. За даними ЦАХАЛ, Іран уже запустив понад 100 безпілотників у відповідь, і країна готується до ракетних ударів. «Ми очікуємо важкої атаки, але готові до захисту», — заявив міністр оборони Ісраель Кац.Дипломатія під ударомУдари стали ударом по зусиллях президента США Дональда Трампа, який прагне укласти нову ядерну угоду з Іраном. Переговори, шостий раунд яких запланований на неділю в Омані, уже перебували в крихкому стані через вимогу США, щоб Іран повністю припинив збагачення урану. Трамп, який у четвер публічно висловлював оптимізм щодо угоди, наполягав, що Ізраїль має утриматися від атак. «Ми близькі до угоди, — написав він у Truth Social. — Іран може стати великою країною, але спочатку мусить відмовитися від ядерної зброї».Однак Нетаньяху, який скептично ставиться до дипломатії з Іраном, ігнорував заклики Вашингтона. Інсайдери в Єрусалимі повідомляють, що прем’єр-міністр побачив у нинішній ситуації унікальне вікно можливостей: Іран ослаблений економічними санкціями, втратою регіональних союзників, таких як Хезболла та режим Асада в Сирії, а також нещодавніми ізраїльськими ударами по його військовій інфраструктурі. «Нетаньяху вважає, що зараз або ніколи», — зазначив ізраїльський аналітик Йосі Мельман.США, хоча й надають Ізраїлю військову підтримку, дистанціювалися від операції. Держсекретар Марко Рубіо наголосив, що удари були «односторонньою дією» Ізраїлю, і попередив Іран проти атак на американські інтереси. «Наш пріоритет — захист наших військ у регіоні», — заявив він. За даними Пентагону, США нещодавно евакуювали частину персоналу з Іраку та інших країн Центрального командування, побоюючись ескалації.Регіональний пороховникАтака викликала різку реакцію в регіоні. Оман, який виступає посередником у переговорах США та Ірану, звинуватив Ізраїль у «підриві безпеки регіону». Міністр оборони Ірану Азіз Насірзаде заявив, що Тегеран готовий атакувати американські бази в регіоні, якщо США будуть залучені. «Усі їхні бази в межах нашої досяжності», — сказав він, підвищуючи ставки в і без того напруженій ситуації.Експерти попереджають, що удари можуть спровокувати ширший конфлікт. «Це не просто Ізраїль проти Ірану, — каже Джейсон Бродський із United Against Nuclear Iran. — Це може втягнути Хезболлу, Хуті, Ірак і навіть Сирію». Удари також посилили внутрішній тиск на Нетаньяху, який стикається з корупційними звинуваченнями та протестами через війну в Газі. Деякі аналітики вважають, що атака частково спрямована на відволікання уваги від внутрішніх проблем.Що далі?Поки Тегеран обмірковує свою відповідь, світові ринки відреагували різким зростанням цін на нафту — на 12% за кілька годин після ударів. У Вашингтоні Конгрес розділився: республіканці, як-от сенатор Том Коттон, висловили підтримку Ізраїлю, тоді як демократи, зокрема сенатор Кріс Мерфі, назвали атаку «катастрофою», звинувативши Трампа та Нетаньяху в ескалації.Для звичайних іранців та ізраїльтян, які ховаються від сирен і вибухів, удари є нагадуванням про крихкість миру в регіоні. «Я бачила, як небо стало червоним, — розповідає Махтаб, жителька північного Тегерана. — Ми боїмося, що це лише початок». У Тель-Авіві ізраїльтяни поспішають до бомбосховищ, готуючись до найгіршого.Оскільки Ізраїль та Іран стоять на порозі війни, а дипломатія висить на волосині, одне питання залишається без відповіді: чи зможе регіон уникнути катастрофи, чи цей «превентивний» удар стане іскрою, що підпалить Близький Схід?

ЧИКАГО — У вівторок ввечері серце Чикаго пульсувало гнівом і солідарністю, коли тисячі протестувальників заполонили Федеральну площу, а потім вирушили вулицями Лупу, протестуючи проти жорсткої кампанії масових депортацій, яку проводить Служба імміграції та митного контролю (ICE) за підтримки адміністрації президента Дональда Трампа. Цей протест, що став одним із наймасовіших у місті за останні роки, відображає глибокий розкол у американському суспільстві щодо імміграційної політики та підкреслює людську ціну, яку платять сім’ї, розірвані рейдами.Серед гучних скандувань — «Ні депортаціям!» і «Свободу іммігрантам!» — протестувальники, що зібралися на Іст-Адамс-стріт біля імміграційного суду, а згодом на Федеральній площі, виражали обурення через тактику ICE, яка, за їхніми словами, сіє страх у громадах. Одним із найяскравіших прикладів стала історія, розказана місцевою комісаркою Джессікою Васкес, яка згадала затримання матері-одиначки минулої середи в районі Саут-Луп. «Її дочка залишилася без догляду, — сказала Васкес із тремтінням у голосі. — Вона навчається в початковій школі. Хто подбає про цю дитину?» Її слова, що пролунали на тлі натовпу, стали символом ширшої трагедії: розлуки сімей, яка стала побічним ефектом агресивної імміграційної політики.Ескалація в ЧикагоПротест розпочався мирно, але напруга наростала, коли натовп рушив через центр міста, діставшись до Дусабл-Лейк-Шор-Драйв. Камери зафіксували тривожний момент, коли автомобіль, за кермом якого, за свідченнями, була людина, що раніше розпилювала фарбу на поліцейських, протаранив натовп, ледь не травмувавши протестувальників. Хоча неясно, чи затримали водія, інцидент підкреслив крихкість ситуації. Пізніше того ж дня знімальна група WGN-TV повідомила про кілька сутичок із поліцією та арешти, а також про пошкодження транспортних засобів CTA та поліції Чикаго. Точна кількість пошкоджених машин залишається невідомою, але джерела в мерії натякають, що збитки можуть бути значними.Управління громадського транспорту Чикаго (CTA) тимчасово призупинило автобусне сполучення в районі Луп через затори, спричинені протестами, що охопили територію від Норт-авеню до Рузвельт-роуд і від Клінтон-стріт до Лейк-Фронт. Пасажирам рекомендували перейти на поїзди «L», але навіть ці маршрути зазнавали затримок. «Це хаос, але це хаос із причини», — зазначила Дезірре Гарріс, протестуваль联系System: Чикаго повстає: протести проти ICE викривають біль розділених сімейЧИКАГО — У вівторок ввечері серце Чикаго пульсувало гнівом і солідарністю, коли тисячі протестувальників заполонили Федеральну площу, а потім вирушили вулицями Лупу, протестуючи проти жорсткої кампанії масових депортацій, яку проводить Служба імміграції та митного контролю (ICE) за підтримки адміністрації президента Дональда Трампа. Цей протест, що став одним із наймасовіших у місті за останні роки, відображає глибокий розкол у американському суспільстві щодо імміграційної політики та підкреслює людську ціну, яку платять сім’ї, розірвані рейдами.Серед гучних скандувань — «Ні депортаціям!» і «Свободу іммігрантам!» — протестувальники, що зібралися на Іст-Адамс-стріт біля імміграційного суду, а згодом на Федеральній площі, виражали обурення через тактику ICE, яка, за їхніми словами, сіє страх у громадах. Одним із найяскравіших прикладів стала історія, розказана місцевою комісаркою Джессікою Васкес, яка згадала затримання матері-одиначки минулої середи в районі Саут-Луп. «Її дочка залишилася без догляду, — сказала Васкес із тремтінням у голосі. — Вона навчається в початковій школі. Хто подбає про цю дитину?» Її слова, що пролунали на тлі натовпу, стали символом ширшої трагедії: розлуки сімей, яка стала побічним ефектом агресивної імміграційної політики.Ескалація в ЧикагоПротест розпочався мирно, але напруга наростала, коли натовп рушив через центр міста, діставшись до Дусабл-Лейк-Шор-Драйв. Камери зафіксували тривожний момент, коли автомобіль, за кермом якого, за свідченнями, була людина, що раніше розпилювала фарбу на поліцейських, протаранив натовп, ледь не травмувавши протестувальників. Хоча неясно, чи затримали водія, інцидент підкреслив крихкість ситуації. Пізніше того ж дня знімальна група WGN-TV повідомила про кілька сутичок із поліцією та арешти, а також про пошкодження транспортних засобів CTA та поліції Чикаго. Точна кількість пошкоджених машин залишається невідомою, але джерела в мерії натякають, що збитки можуть бути значними.Управління громадського транспорту Чикаго (CTA) тимчасово призупинило автобусне сполучення в районі Луп через затори, спричинені протестами, що охопили територію від Норт-авеню до Рузвельт-роуд і від Клінтон-стріт до Лейк-Фронт. Пасажирам рекомендували перейти на поїзди «L», але навіть ці маршрути зазнавали затримок. «Це хаос, але це хаос із причини», — зазначила Дезірре Гарріс, протестувальниця, чий голос відображає настрої багатьох: необхідність виступити проти того, що вони вважають несправедливістю.Національний контекстЧикаго — не єдине місто, охоплене протестами. У Лос-Анджелесі, де адміністрація Трампа розгорнула 4000 національних гвардійців і 700 морських піхотинців для придушення заворушень, ситуація досягла точки кипіння. Зіткнення між протестувальниками та правоохоронцями, які використовували сльозогінний газ і гумові кулі, призвели до десятків арештів і пошкодження майна, зокрема підпалу автономних автомобілів. Губернатор Каліфорнії Гевін Ньюсом назвав розгортання військ «неконституційним» і подав позов проти адміністрації Трампа, звинувативши її у порушенні суверенітету штату.[](https://abc7.com/live-updates/tensions-flare-downtown-la-anti-ice-protesters-clash-agents-live-updates/16692645/)[](https://www.kcra.com/article/national-guard-troops-arrive-in-los-angeles/65002467)У Чикаго, відомому своїм статусом «міста-притулку», протести мають особливе значення. Місцеві активісти, такі як Антоніо Гутьєррес із організації Organized Communities Against Deportations, наголошують на довгій історії захисту іммігрантів у місті. «Ми ніколи не відчували такого тиску, навіть під час першого терміну Трампа», — сказав Гутьєррес, вказуючи на посилення рейдів ICE, які, за даними активістів, часто зачіпають навіть осіб із документами.[](https://www.theguardian.com/us-news/2025/jun/09/chicago-immigrants-trump-mass-deportation)[](https://www.cbsnews.com/chicago/news/immigrant-rally-chicago-trump-policies/)Погляд ізсерединиІнсайдери з мерії Чикаго повідомляють, що місцева поліція опинилася в складному становищі. Закон Іллінойсу про довіру (Trust Act) забороняє місцевим правоохоронцям брати участь у виконанні федеральних імміграційних законів, але протестувальники звинувачують поліцію Чикаго в порушенні цього закону через їхню присутність під час рейдів ICE у Саут-Лупі. «Поліція не мала права там бути», — заявила одна з активісток на мітингу, вказуючи на напружені відносини між громадою та владою.[](https://www.cbsnews.com/chicago/news/immigrant-rally-chicago-trump-policies/)Сенатор США Дік Дурбін, демократ від Іллінойсу, у вівторок різко розкритикував розгортання Національної гвардії в Лос-Анджелесі, назвавши це «небезпечним прецедентом». Він закликав федеральний уряд зосередитися на гуманних рішеннях, а не на «політиці страху». Його коментарі відображають ширшу національну дискусію: опитування CBS News/YouGov, проведене 4–6 червня, показало, що 54% американців підтримують депортаційну політику Трампа, але лише 18% демократів поділяють цю думку, що вказує на глибокий політичний розкол.[](https://www.newsweek.com/polls-ice-deportations-los-angeles-2083348)Шлях впередПротести в Чикаго, як і в Лос-Анджелесі, Денвері, Остіні та інших містах, є частиною ширшої хвилі спротиву, що охопила США після нещодавніх рейдів ICE. У Чикаго, де плакати «Знай свої права» прикрашають метро та автобуси, громада готується до подальшої боротьби. «Ми не здамося», — сказала Гарріс, тримаючи плакат із написом «Солідарність — це сила». Її слова відображають дух міста, яке не раз доводило свою стійкість перед лицем викликів.Для тих, хто хоче долучитися чи стежити за подіями, активісти рекомендують перевіряти оновлення від місцевих організацій, таких як Illinois Coalition for Immigrant and Refugee Rights, та уникати зон потенційних сутичок. У той час як Чикаго та інші міста продовжують протестувати, питання імміграції залишається одним із найгостріших у сучасній Америці, де солідарність і страх зіткнулися на перехресті історії.

КОЛУМБУС, Огайо — У столиці штату, де політичні амбіції стикаються з реаліями бюджету, сенатори-республіканці Огайо висунули сміливу, але суперечливу пропозицію: запровадити фіксовану ставку податку на доходи в розмірі 2,75%, яка найбільше вигідна найзаможнішим жителям штату. Цей крок, за оцінками, коштуватиме загальному дохідному фонду Огайо приголомшливі 1,1 мільярда доларів — ціну, яку, як побоюються критики, заплатять прості жителі через скорочення критично важливих послуг. У той час, як Америка бореться з економічною нерівністю, цей план у серці промислового Середнього Заходу кидає виклик питанню: чи може штат процвітати, зменшуючи податки для багатих за рахунок шкіл, медичних програм і безпеки дітей?План, що розділяє штатПропозиція, очолювана головою Сенату Робом МакКоллі, республіканцем із Наполеона, передбачає зниження податку для тих, хто заробляє понад 100 000 доларів, із нинішніх 3,5% до 2,75%, вирівнявши його зі ставкою для середнього класу. Для Огайо, де середній дохід домогосподарства становить близько 68 000 доларів, ця зміна означає незначну вигоду для більшості, але значні заощадження для еліти. За даними незалежної організації Policy Matters Ohio, мультимільйонери можуть отримати податкові знижки до 10 000 доларів на рік, тоді як типовий працівник заощадить лише кілька сотень.«Це не про справедливість, — каже Бейлі Вільямс, дослідник Policy Matters Ohio і житель Колумбуса, чий дохід далекий від шестизначних цифр. — Я завдячую своїм успіхом державній освіті. Але чи матимуть мої молодші брати й сестри такі ж можливості, якщо ми скоротимо фінансування шкіл?» Його аналіз показує, що втрата 1,1 мільярда доларів змусить штат або підвищувати регресивні податки, як-от податок із продажів, що непропорційно б’є по бідніших сім’ях, або різати витрати на освіту, Medicaid, бібліотеки, продовольчі банки та догляд за дітьми.Бюджет Сенату вже передбачає скорочення. Фінансування Medicaid, яке підтримує 3,5 мільйона жителів Огайо, зменшиться на 4%, що, за даними Комісії з питань законодавчої служби, призведе до багатомільярдних втрат. Програми профілактики отруєння свинцем, які захищають дітей від токсичних старих будинків у містах, як-от Клівленд і Цинциннаті, також постраждають. Пропозиція губернатора розширити субсидії на догляд за дітьми для сімей із доходом до 160% федерального прожиткового мінімуму була урізана до нинішніх 145%, залишаючи тисячі батьків без підтримки.Захист республіканцівМакКоллі, архітектор плану, наполягає, що фіксований податок стимулюватиме економічне зростання. «Зниження податків приваблює компанії й створює робочі місця, — сказав він в інтерв’ю, посилаючись на попередні податкові реформи Огайо. — Це не про пільги для багатих, а про рівні правила для всіх.» Він прогнозує, що приплив бізнесу компенсує втрати доходів, вказуючи на сусідні штати, як-от Індіана, де нижчі податки сприяли інвестиціям.Однак скептики, включно з економістами з Університету штату Огайо, сумніваються в таких обіцянках. «Теорія просочування рідко працює, — каже професор економіки Девід Блау. — Зниження податків для заможних часто призводить до дефіциту, а не до буму.» Дані з Канзасу, де аналогічний експеримент у 2012 році спричинив бюджетну кризу, додають ваги критиці. У 2017 році Канзас скасував свої податкові пільги, щоб відновити фінансування шкіл і доріг.МакКоллі відкидає звинувачення у скороченні ключових програм. «Витрати на Medicaid зростають надто швидко», — сказав він, хоча не уточнив, як 4%-ве скорочення не вплине на доступ до медичних послуг. — Він стверджує, що фінансування боротьби зі свинцем було «надзвичайно великим», а догляд за дітьми залишився на попередньому рівні. Проте скорочення пропозиції губернатора залишило значний розрив для сімей, що працюють.Голос громадиДля таких жителів, як Вільямс, ці аргументи звучать порожньо. «Жоден мультимільйонер не потребує податкової знижки за рахунок здоров’я дітей, — каже він. — Свинцеве отруєння — це не абстракція; це реальна загроза в наших старих містах.» На платформі X настрої громади відображають розкол: одні хвалять республіканців за «розумну економію» (@OhioTaxPayer25), інші звинувачують їх у «грабунку середнього класу» (@ColumbusMom).Дебати в Колумбусі відображають ширшу національну боротьбу. Після повернення Дональда Трампа до Білого дому в 2024 році республіканці в Конгресі просувають продовження його податкових пільг 2017 року, які, за даними Центру бюджетних і політичних пріоритетів, додали до федерального дефіциту 1,9 трильйона доларів. У штатах, контрольованих республіканцями, як-от Огайо, подібні ініціативи набирають обертів, але не без опору. Недавній пост на X від @OhioSenateGOP, що вихваляє «справедливий фіксований податок» зібрав тисячі коментарів, від підтримки до гнівних закликів зберегти фінансування шкіл.Що попередуБюджетні переговори триватимуть до кінця червня, коли Сенат і Палата представників Огайо мають узгодити остаточний варіант. Палата, також контрольована республіканцями, запропонувала власний план, що включає менш радикальні податкові зміни, але зберігає скорочення соціальних програм. Губернатор Майк ДеВайн, поміркований республіканець, може ветувати окремі пункти, хоча його вплив обмежений через республіканську надбільшість у законодавчих органах.Для Огайо, штату з багатою промисловою історією, але нерівним економічним відновленням, вибір ясний, але болючий. Чи принесуть податкові пільги для багатих обіцяне процвітання, чи залишать громади, як-от Колумбус і Дейтон, боротися за залишки? «Це не просто цифри, — каже Вільямс, дивлячись на Капітолій штату. — Це про те, яким штатом ми хочемо бути.» Поки Огайо готується до вирішального голосування, вся країна спостерігає, чи стане цей експеримент моделлю для інших чи застереженням.

КИЇВ — У грі, де кожен хід може змінити долю націй, росія знову кличе Україну до Стамбула. Міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров оголосив, що 2 червня російська делегація готова представити меморандум, який, за його словами, пропонує «надійне подолання першопричин кризи». Ця заява, зроблена 28 травня 2025 року, повертає на порядок денний переговори, які востаннє відбувалися в Туреччині три роки тому, але водночас підкреслює глибоку прірву між Києвом і москвою. Поки президент Володимир Зеленський наполягає на негайному припиненні вогню та гарантіях безпеки, росія висуває вимоги, які звучать як ультиматум: відмова України від НАТО, визнання анексованих територій і зняття санкцій. У цій дипломатичній шахівниці, де Туреччина пропонує свій нейтральний майданчик, а Дональд Трамп погрожує новими санкціями, Стамбул може стати або ареною прориву, або черговим глухим кутом.Новий раунд, старі ставкиПропозиція Лаврова провести переговори 2 червня в Стамбулі — це не просто дипломатичний жест, а спроба москви повернути ініціативу в діалозі, який загруз у взаємних звинуваченнях. Меморандум, про який говорить Лавров, за даними російських джерел, цитованих Reuters, включає вимоги, що межують із капітуляцією України: письмові гарантії від Заходу про нерозширення НАТО, нейтральний статус Києва, зняття санкцій і визнання анексії чотирьох українських областей, які росія внесла до своєї конституції, але не контролює повністю. «Це не переговори, а диктат», — коментує високопосадовець із МЗС України, який побажав залишитися анонімним.Київ, зі свого боку, стоїть на своєму. Зеленський, який 28 травня вкотре закликав до особистої зустрічі з путіним, наголошує, що перший крок — це припинення вогню. «Ми готові до будь-якого формату — двостороннього, тристороннього з Трампом, хоч у Стамбулі, хоч у Женеві», — заявив він, демонструючи гнучкість, але не відступаючи від ключової вимоги: росія має зупинити агресію. Україна також наполягає на безпекових гарантіях від Заходу, які б унеможливили повторення вторгнення. «Без цього будь-який меморандум — це папірець», — додає джерело в Офісі президента.Попередній раунд переговорів у Стамбулі 16 травня 2025 року, перший за три роки, завершився скромним результатом: домовленістю про обмін тисячі полонених. Проте, за даними Wall Street Journal, росія тоді вимагала виведення українських військ із чотирьох областей, що Київ відкинув як «нереалістичне». Нинішня пропозиція Лаврова, схоже, лише загострює ці розбіжності.Турецький майданчик і тінь ТрампаТуреччина, яка позиціонує себе як нейтральний посередник, охоче підтримує ідею нових переговорів. Міністр закордонних справ Хакан Фідан, який нещодавно зустрічався з Лавровим у москві, підтвердив готовність Анкари надавати майданчик. «Стамбул уже довів свою ефективність у 2022 році», — заявив Фідан, натякаючи на Istanbul Communiqué, який так і не став повноцінною угодою.Інші запропоновані локації — Ватикан і Женева — відпали. москва відкинула ідею Папи Лео XIV провести переговори під егідою Святого Престолу, а пропозиція спецпосланця США Кіта Келлога щодо Женеви не знайшла підтримки в Кремлі. «Стамбул — це компроміс, який влаштовує росію», — зазначає аналітик Carnegie Center Олександра Прокопенко.Тим часом Дональд Трамп, який зробив мир в Україні одним із пріоритетів своєї адміністрації, втрачає терпіння. За даними CNN, після телефонної розмови з путіним минулого тижня, де російський лідер обіцяв надіслати «меморандум миру», документ так і не надійшов. Трамп, роздратований атаками росії на українські міста, зокрема масованим ударом дронів і ракет 24 травня, публічно назвав путіна «абсолютно божевільним» і пригрозив новими санкціями. «Ми ведемо переговори, а він бомбить Київ. Це не так працює», — заявив американський президент.Трамп, однак, не відкидає ідею тристоронньої зустрічі з путіним і Зеленським, хоча Кремль наполягає, що для цього потрібні «конкретні домовленості». Риторика Трампа відображає його стиль: він хоче швидкого результату, але стикається з реальністю, де жодна сторона не готова поступитися. «Трамп бачить себе великим посередником, але путін грає на затягування», — коментує джерело в Держдепі.Геополітична шахівницяПропозиція Лаврова з’явилася на тлі нових військових і дипломатичних маневрів. Німеччина й Україна оголосили про спільне виробництво далекобійних ракет, що викликало різку реакцію москви. «Це ескалація, яка не сприяє миру», — заявила речниця МЗС РФ Марія Захарова. Водночас Україна провела масовану атаку дронів на російські об’єкти, зокрема технопарк у Зеленограді, що росія назвала «тероризмом».Європейські лідери, які підтримують 30-денне припинення вогню, дедалі більше розходяться з адміністрацією Трампа. «Європа хоче чіткого плану, а Трамп діє імпульсивно», — зазначає французький дипломат, який брав участь у консультаціях у Берліні. Європейський Союз готує новий пакет санкцій проти російського «тіньового флоту», що обходить нафтове ембарго, але без координації з США ефект може бути обмеженим.Україна, зі свого боку, балансує між дипломатією й опором. Зеленський, попри готовність до переговорів, нагадує, що росія порушила всі попередні домовленості, включно з Будапештським меморандумом. «Ми не віримо словам путіна, але готові перевірити його дії», — заявив він 28 травня.Що на кону?Стамбул 2 червня може стати або кроком до деескалації, або черговим підтвердженням, що росія використовує переговори для затягування часу. Аналітики Інституту вивчення війни попереджають, що Кремль, імовірно, намагається виграти час для просування на сході України. «Відсутність дедлайнів грає на руку москві», — зазначають вони.Для України ключове питання — не лише припинення вогню, а й гарантії, що росія не повернеться з новою агресією. «Без НАТО чи аналогічного альянсу ми залишаємося вразливими», — каже генерал-майор у відставці Сергій Кривонос. Захід, однак, вагається: підтримка України міцна, але апетит до конфронтації з росією слабшає.Для Трампа Стамбул — це тест його дипломатичних амбіцій. Якщо переговори проваляться, він може вдатися до санкцій, але їхній ефект після трьох років обмежень сумнівний. Для путіна це шанс закріпити хоча б частину здобутків, не втрачаючи обличчя. А для Зеленського — боротьба за те, щоб Україна не стала розмінною монетою в геополітичній грі.У Стамбулі, де Босфор ділить Схід і Захід, світ затамує подих. Чи стане це місто мостом до миру, чи черговою ареною протистояння? Відповідь залежить від того, чи готові сторони піти на компроміс — або ж продовжать грати в шахи, де пішаки — це життя.

КІРКЕНЕС, Норвегія — У засніжених просторах за полярним колом, де крижані води Тронхеймс-фйорду межують із горами, маленьке норвезьке містечко Кіркенес стало несподіваним епіцентром геополітичної шахівниці. Щойно Магнус Меланд обійняв посаду мера наприкінці 2023 року, його кабінет відвідали три китайські делегації, кожна з яких пропонувала інвестиції, що обіцяли перетворити занепалий порт на ворота до Арктики. «Вони хочуть стати полярною наддержавою», — каже Меланд, його голос змішує обережність із подивом. У той час як Китай, що називає себе «приарктичною державою» попри відстань у тисячі кілометрів від Північного полюса, об’єднує зусилля з росією, Європа зводить барикади, намагаючись захистити свої інтереси в регіоні, який швидко стає ареною боротьби за ресурси, маршрути й владу. Арктика, що тане, відкриває не лише нові можливості, а й небезпечні амбіції, де зелений колоніалізм і дипломатія балансують на межі конфлікту.Полярний шовковий шлях і російський плацдармАрктика, що займає 4% земної поверхні, нагрівається вчетверо швидше, ніж решта планети, оголюючи багатства, які століттями ховалися під льодом: 30% нерозвіданих запасів природного газу, нафта, рідкісні мінерали, необхідні для зелених технологій. Танення льодів також відкриває Північний морський шлях, скорочуючи маршрут між Азією та Європою на тисячі миль. Для Китаю, чия економіка залежить від експорту, це шанс реалізувати амбітний «Полярний шовковий шлях» — мережу судноплавних маршрутів, що обіцяють заощадити мільярди. Але без доступу до арктичних портів і ресурсів Пекін змушений шукати союзників, і росія, яка контролює половину арктичного узбережжя, стала його ключовим партнером.Співпраця між Пекіном і Москвою набирає обертів. У липні 2024 року їхні бомбардувальники провели спільне патрулювання біля Аляски, кинувши виклик НАТО. У вересні військові навчання в Арктичному океані продемонстрували готовність двох країн протистояти Заходу, а в жовтні китайська берегова охорона вперше приєдналася до російських сил для патрулювання. Але за фасадом єдності ховаються взаємні підозри. «росія боїться пускати Китай надто глибоко», — зазначає Андреас Остхаген із Інституту Фрітьофа Нансена. Москва, чиї арктичні ресурси складають основу економіки, не хоче віддавати контроль, особливо над Кольським півостровом, де розташовані ядерні арсенали та база Північного флоту.Китай, зі свого боку, уникає повного зближення, побоюючись західних санкцій. Пекін прагне балансувати, інвестуючи в арктичні проєкти, як-от газові родовища Ямал СПГ, але водночас зберігаючи діалог із Європою. «Китай грає на двох фронтах, — каже джерело в норвезькому МЗС. — Вони хочуть ресурси росії, але не хочуть її ізоляції».Європейський опір: Безпека проти інвестиційЄвропа, зокрема Норвегія, дивиться на цю гру з тривогою. Кіркенес, розташований за 10 хвилин від російського кордону, мріє стати «Сінгапуром Півночі», але не за будь-яку ціну. Директор порту Тер’є Йоргенсен бачить у таненні льодів шанс зробити місто перевалочним пунктом між континентами, але нові норвезькі закони забороняють продаж стратегічної інфраструктури іноземцям, якщо це загрожує національній безпеці. «Ми не продамо землю ні Китаю, ні будь-кому іншому», — заявляє він.Ця обережність відображає ширший європейський настрій. Норвегія, Швеція й Данія (через Гренландію) відхилили спроби Китаю придбати порти й аеропорти, побоюючись, що економічна залежність переросте в політичну. «Ми хочемо співпраці, але не залежності від авторитарних режимів», — каже мер Меланд, повторюючи настрої в Осло. Фінляндія й Швеція, які приєдналися до НАТО після вторгнення росії в Україну, посилили військову присутність у регіоні, а Норвегія моніторить російські підводні човни з бункерів часів холодної війни в Бодо.Європа також стикається з гібридними загрозами. Глушіння GPS-сигналів, яке приписують росії, змушує пілотів комерційних літаків у регіоні переходити на ручну навігацію, а підозрілі судна біля підводних кабелів викликають тривогу. «Кремль використовує Арктику як полігон для гібридної війни», — зазначає полковник Йорн Квіллер, стоячи біля річки Паз, що розділяє Норвегію й росію. Норвегія, яка стала головним постачальником газу до Європи після санкцій проти росії, знає, що її інфраструктура — мішень.Зелений колоніалізм і голоси корінних народівУ тіні геополітичних маневрів корінні народи Арктики, зокрема які, що проживають у російській частині регіону, відчувають себе заручниками чужих амбіцій. Міюкі Даорана, активістка інуїтка з Гренландії, називає це «зеленим колонизмом» — коли європейські країни та Китай використовують кліматичну кризу як привід для видобутку ресурсів на землях корінних народів. «Вони говорять про зелену енергетику, але забирають наше життя», — каже вона, вказуючи на проекти з видобутку рідкісних мінералів у Гренландії.На Шпіцбергені, норвезькому архіполі, де договір 1920 року дозволяє працювати представникам десятків країн, напруженість зростає. російські поселення проводять мілітаризовані паради, а китайська дослідницька станція викликає підозри в шпигунстві. «Усі шпигнять, — визнає мер Лонг’їрна Тер’є Єуневік. — Арктика — це гра, де ніхто не хоче пропустити свій шанс». Корінні громади, що складають половину населення російської Арктики, вимагають права голосу, але їхні заклики часто губляться в дипломатичному шумі.Велика грація та її ризикиАрктика, колись символ співпраці, стала полем битви, де економіка, безпека й екологія переплітаються. Китай бачить у регіоні шлях до ресурсів і торгівлі, але його амбіції стикаються з європейським опором і російською обережністю. росія, ізольована санкціями, потребує китайських інвестицій, але боїться втратити контроль. Європа, спираючись на НАТО, захищає свої інтереси, але ризикує відчужити корінні народи, чиї землі стають розмінною монетою.У Кіркенесі, де норвезькі прапори майорять над занепалим портом, мріють про відродження, але з пересторогою. «Ми хочемо бути частиною майбутнього, але не його жертвами», — каже Меланд. На Шпіцбергені, де білі ведмеді блукають серед дослідницьких станцій, націоналізм і шпигунство затьмарюють красу льодів. Арктика, що тане, відкриває не лише ресурси, а й правду: у світі, де кожен хоче свій шматок, дипломатія може бути такою ж крихкою, як лід під ногами. Поки Китай, росія й Європа маневрують, корінні голоси нагадують: ця земля — не просто приз, а дім.

КИЇВ — У суботу, 24 травня 2025 року, Україна та Росія завершили другий етап наймасштабнішого обміну полоненими за всю історію війни, повернувши додому ще 307 українських військових. Цей крок, що відбувся в рамках домовленості «1000 на 1000», досягнутої під час переговорів у Стамбулі 16 травня, став променем надії для тисяч сімей і водночас нагадуванням про крихкість дипломатичних зусиль у війні, що триває. Загалом за два дні Україна звільнила 697 людей, із завершальним етапом, запланованим на неділю. Цей обмін, 66-й від початку повномасштабного вторгнення, підкреслює невтомну боротьбу Києва за повернення своїх громадян, але також оголює глибші виклики: доля цивільних полонених і перспективи миру залишаються невизначеними.Захисники повертаються додомуДругий етап обміну, про який повідомив президент України Володимир Зеленський, повернув 307 військовополонених, серед яких бійці Збройних сил України, зокрема десантно-штурмових військ і підрозділів безпілотників, а також військово-морських сил, Сил територіальної оборони, прикордонники та нацгвардійці. Ці воїни боронили Україну на найгарячіших фронтах — від Донецька й Луганська до Херсона, Харкова й Запоріжжя. Дехто, за словами керівника Офісу президента Андрія Єрмака, провів у полоні з перших місяців війни 2022 року, зазнаючи нелюдських умов. «Це люди, які бачили пекло, але не зламалися», — зазначив Єрмак у Telegram.Серед звільнених — 27 захисників Маріуполя, чиї імена стали символом стійкості після облоги міста. Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими підкреслив, що з деяких підрозділів, зокрема елітних бригад, полонених вдалося визволити вперше. «Кожне прізвище — це історія боротьби, — заявив представник штабу. — Ми перевіряємо кожну деталь, щоб нікого не залишити». За два дні обміну Україна повернула 697 осіб, із них 540 військових і 120 цивільних, що робить цей процес наймасштабнішим за три роки війни.Російське міністерство оборони підтвердило, що Москва також отримала 307 своїх військових, уточнивши, що обмін «ініційований російською стороною» триватиме до неділі. За даними українських джерел, до російського списку увійшли не лише солдати, а й засуджені колаборанти, яких Україна використовує для поповнення обмінного фонду.Стамбул: Дипломатія на межіОбмін став єдиним відчутним результатом переговорів у Стамбулі 16 травня, де українську делегацію очолював міністр оборони Рустем Умєров, а російську — радник Путіна Володимир Мединський. Зустріч, перша пряма за три роки, тривала дві години й була позначена напругою. За інформацією CNN, коли перемовини зайшли в глухий кут через «нереальні ультиматуми» Росії, включно з погрозами захопити нові території, турецькі посередники запропонували обмін «1000 на 1000» як спосіб розблокувати діалог.Українська сторона наполягала на включенні цивільних, політв’язнів і журналістів, але Росія, за словами Зеленського, обмежила обмін військовими, посилаючись на Женевські конвенції. «Діти й цивільні мають повертатися без умов, — заявив Зеленський 19 травня. — Але Москва використовує їх як заручників». Інсайдери в дипломатичних колах зазначають, що Росія свідомо уникає звільнення цивільних, оскільки вони є свідками воєнних злочинів, що може ускладнити позицію Кремля в міжнародних судах.Відсутність у Стамбулі президентів Зеленського й Путіна, а також президента США Дональда Трампа, чия адміністрація раніше заявляла про амбіції завершити війну, підкреслила обмеженість переговорів. «Росія надіслала делегацію середнього рівня, що свідчить про їхню неготовність до серйозного діалогу», — зазначив високопосадовець Держдепартаменту США, який побажав залишитися анонімним. Трамп, який наполягав на «негайних переговорах», останнім часом натякає на можливий вихід США з процесу, якщо прогрес буде відсутній, що додає невизначеності.Людські долі за цифрамиЗа кожною цифрою обміну стоять історії, що розривають серце. Один із звільнених, десантник із 80-ї бригади, який провів у полоні два роки, розповів про тортури й голод: «Нас тримали в ямах, але ми знали, що Україна не покине». Інший, прикордонник із Херсонщини, зміг обійняти матір після трьох років розлуки. Координаційний штаб, до якого входять СБУ, ГУР, МВС і Офіс омбудсмена, підготував для звільнених медичну та психологічну підтримку, але багато хто потребуватиме тривалої реабілітації.Цей обмін став 66-м від початку війни, довівши загальну кількість повернених українців до 5454. Проте тисячі, включно з цивільними й дітьми, залишаються в російських таборах. За даними Моніторингової місії ООН, усі полонені в Росії зазнають систематичних тортур, а Москва блокує доступ Червоного Хреста до місць утримання. Уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець передав Ватикану список журналістів у полоні, сподіваючись на посередництво Святого Престолу.Геополітичний танецьОбмін, хоч і є гуманітарним проривом, не вирішує ширших питань війни. Переговори в Стамбулі, ініційовані після закликів європейських лідерів до 30-денного припинення вогню, виявилися радше тактичним маневром, ніж кроком до миру. Росія, за словами турецького міністра закордонних справ Хакана Фідана, погодилася на другу зустріч, але без чітких зобов’язань. Ватикан, очолюваний новообраним Папою Львом XIV, який зустрівся із Зеленським, і Швейцарія висловили готовність прийняти наступний раунд, але перспективи зустрічі Зеленського й Путіна залишаються примарними.Інсайдери в Києві припускають, що обмін може бути спробою Кремля послабити міжнародний тиск напередодні нових санкцій ЄС. «Путін використовує полонених як валюту, щоб купити час», — зазначив український дипломат, який брав участь у підготовці переговорів. Водночас Зеленський, попри внутрішній тиск щодо компромісів, наполягає на формулі «всіх на всіх», що включає цивільних і дітей.Погляд у майбутнєОчікуваний третій етап обміну в неділю, 25 травня, має завершити повернення 1000 українців і росіян, але питання про подальші кроки залишається відкритим. Україна, за словами міністра Умєрова, уже узгодила покроковий план, залучаючи всі ключові інституції. Проте Росія, яка систематично порушує Женевські конвенції, може затягувати процес, як це було в 2023–2024 роках, коли паузи між обмінами сягали півроку.Для сімей, які чекають на повернення близьких, кожен день — це боротьба з невідомістю. У Варшаві 17 травня сотні людей вийшли на акцію на підтримку полонених, тримаючи їхні портрети. У Києві матері й дружини захисників Маріуполя щодня збираються біля Офісу президента, вимагаючи прискорення обмінів. «Мій син у полоні з «Азовсталі», — каже Наталія, тримаючи фотографію. — Цей обмін дає надію, але я не заспокоюся, поки не обійму його».Цей обмін — не лише дипломатична перемога, а й свідчення незламності українців, які, попри втому й втрати, продовжують боротися за кожного. Але в тіні цього успіху ховаються складні питання: чи вдасться повернути цивільних? Чи стане обмін кроком до миру, чи лише паузою в нескінченній війні? Поки Україна чекає на неділю, світ спостерігає за тим, як тонка нитка гуманізму тримається в бурі геополітики.

Удар по серцю американської освіти: адміністрація президента Дональда Трампа заборонила Гарвардському університету, одному з найпрестижніших навчальних закладів світу, зараховувати іноземних студентів. Це рішення, оголошене 22 травня 2025 року, стало кульмінацією тривалої війни Білого дому проти елітних університетів, які, на думку адміністрації, стали осередками антиамериканізму та політичного активізму. Скасувавши сертифікацію Гарварда в рамках Student and Exchange Visitor Program (SEVP), Міністерство внутрішньої безпеки (DHS) поставило під загрозу легальний статус приблизно 6700 іноземних студентів — 27% від загальної кількості студентів університету — змусивши їх переводитися до інших закладів або залишати країну. Цей крок, який супроводжується звинуваченнями у сприянні «насильству, антисемітизму та протерористичній поведінці», викликав обурення в академічних колах і підняв питання про майбутнє вищої освіти в Америці.Ескалація війни з академієюРішення DHS стало останнім актом у кампанії, яка почалася ще в січні 2025 року, коли адміністрація Трампа посилила тиск на університети, де проходили пропалестинські протести. Гарвард, із його 53,2-мільярдним ендавментом і репутацією інтелектуального бастіону, став головною мішенню. У квітні Білий дім заморозив 2,2 мільярда доларів федерального фінансування, звинувативши університет у неспроможності боротися з антисемітизмом і «антиамериканською ідеологією». Згодом DHS скасувала гранти на 2,7 мільйона доларів і погрожувала позбавити Гарвард статусу неприбуткової організації, що могло б коштувати університету сотні мільйонів доларів щороку.У травні напруга досягла піку, коли Гарвард розширив позов проти адміністрації, звинувативши її в «свавільній і неконституційній кампанії» після чергового скорочення фінансування на 450 мільйонів доларів. У відповідь DHS, очолюване міністром Крісті Ноем, скасувало сертифікацію SEVP, звинувативши Гарвард у співпраці з «Китайською комуністичною партією» та потуранні «насильницьким, протерористичним агітаторам». У заяві відомства стверджується, що університет створив «небезпечне середовище», де «антиамериканські активісти» переслідують єврейських студентів.Голоси студентів: Страх і опірДля іноземних студентів, які складають чверть кампусу, рішення стало ударом. «Це як вигнання за те, що ми обрали Гарвард, — каже Лео Герден, старшокурсник із Швеції. — Вони хочуть, щоб ми доносили один на одного, але ми не здамося». На кампусі, де ще тиждень тому студенти святкували завершення семестру, тепер панує атмосфера тривоги. Ралії на підтримку академічної свободи, як той, що зібрав 500 осіб 17 квітня, стали символом опору, але страх депортації змушує багатьох мовчати. Лише двоє іноземних студентів, включно з Абдуллою Шахідом Сіалом із Пакистану, публічно виступили проти політики адміністрації.Єврейські студенти також висловлюють протест. Понад 100 із них підписали відкритий лист, звинувативши Білий дім у використанні їх як «пішака» для політичних цілей. «Позбавлення фінансування не захищає нас, а руйнує можливості боротися з антисемітизмом чесно й принципово», — зазначила Майя Гоффенберг, одна з авторок листа.Академічна свобода на межіГарвард, який виховав 162 лауреатів Нобелівської премії, опинився перед безпрецедентною кризою. Президент університету Алан Гарбер, відкинувши вимоги Білого дому щодо скасування програм різноманітності, заборони масок на протестах і аудиту «ідеологічної різноманітності», назвав їх «спробою контролювати Гарвардську спільноту». У заяві від 22 травня університет підтвердив свою позицію: «Ми не поступимося незалежністю й не відмовимося від конституційних прав».Але ціна опору висока. Заморожування фінансування вже зупинило дослідження, включно з проєктами з розробки ліків проти радіаційного ураження та боротьби з туберкульозом. Професор Гарвардської медичної школи Девід Волт розповів, що через скорочення грантів деякі дослідники змушені звільняти працівників і припиняти експерименти на тваринах. «Це не просто про Гарвард, це про майбутнє науки», — каже він.Інсайдери в освітній сфері зазначають, що атака на Гарвард — це лише початок. «Трамп хоче зробити приклад із Гарварда, щоб змусити інші університети підкоритися», — каже джерело, близьке до Міністерства освіти. Колумбія вже пішла на поступки, погодившись на зовнішній нагляд і заміну керівників кафедр після скорочення фінансування на 400 мільйонів доларів. Інші елітні заклади, як Прінстон і Корнелл, також зіткнулися з фінансовими санкціями, але Гарвард став першим, хто відкрито кинув виклик.Геополітичний контекст і економічні наслідкиЗвинувачення у співпраці з Китаєм, висунуті DHS, відображають ширший політичний курс адміністрації Трампа, яка бачить у іноземних студентах потенційну загрозу національній безпеці. За даними Associated Press, з березня 2025 року щонайменше 1024 студентів у 160 американських вишах втратили візи через участь у протестах або «небажану активність». Але економічні наслідки можуть бути катастрофічними: іноземні студенти приносять американським університетам мільярди доларів щороку, а їхній відтік до Канади, Великобританії чи Австралії може послабити позиції США як глобального освітнього лідера.У Гарварді, де іноземні студенти сплачують повну вартість навчання, їхній відхід може підірвати фінансову стабільність, незважаючи на величезний ендавмент. «Це не лише про гроші, а про різноманітність ідей, — каже Арчон Фунг, професор Школи управління імені Кеннеді. — Без міжнародної спільноти Гарвард не буде Гарвардом».Майбутнє під питаннямПоки Гарвард готується до нових судових баталій, академічний світ затамував подих. Позбавлення SEVP-сертифікації — це не лише удар по університету, а й сигнал іншим вишам: підкоряйтеся або втрачайте все. Губернаторка Массачусетсу Мора Хілі назвала дії адміністрації «нахабною спробою залякати» і пообіцяла підтримку Гарварду. Демократичні політики та університети, від Єля до MIT, висловили солідарність, але правові перспективи залишаються невизначеними.Для студентів, як-от Сіал, який мріяв очолити студентське самоврядування, майбутнє висить на волосині. «Вони хочуть розділити нас, але ми — спільнота, — каже він. — Ми боротимемося». У Кембриджі, де статуя Джона Гарварда стоїть як символ знань, боротьба за академічну свободу стала боротьбою за душу американської освіти. Чи встоїть Гарвард, чи стане першим у низці падінь? Відповідь визначить не лише долю університету, а й те, чи залишиться Америка маяком для найкращих умів світу.

У штаті, де електроенергія є життєво важливою артерією для сімей і бізнесу, комунальний гігант FirstEnergy знову опинився в центрі бурі. Лише через кілька днів після того, як губернатор Майк ДеВайн підписав законопроект H.B. 15, що скасовує скандальні субсидії на збиткові вугільні електростанції, компанія подала заявку до Комісії з комунальних послуг Огайо (PUCO) на підвищення тарифів на 190 мільйонів доларів. Цей крок, який може додати до 13 доларів на місяць до рахунків споживачів, викликав обурення в штаті, ще не оговтався від одного з найбільших корупційних скандалів в історії Огайо. У той час, як жителі штату сподівалися на полегшення, FirstEnergy, здається, прагне перекласти тягар своїх минулих гріхів на плечі платників.Корупція, що змінила ОгайоШість років тому Тайлер Ферман, викривач ФБР, розкрив схему, яка потрясла політичний ландшафт Огайо. У 2019 році тодішній спікер Палати представників Ларрі Хаусхолдер отримав 61 мільйон доларів хабара від FirstEnergy в обмін на ухвалення законопроекту H.B. 6 — законодавчого акту, що гарантував компанії 1 мільярд доларів державних субсидій за рахунок платників податків. Цей закон, який підтримував нерентабельні вугільні електростанції Ohio Valley Electric Corporation (OVEC), став символом корупції, коли в 2023 році Хаусхолдера засудили до 20 років ув’язнення, а його спільника, екслідера Республіканської партії Метта Борхеса, — до п’яти. На відео, що стало ключовим доказом, Борхес погрожував Ферману «підірвати» його будинок, якщо той розкриє спробу підкупу за 15 000 доларів.Субсидії OVEC, які коштували споживачам 200 мільйонів доларів лише у 2024 році, фінансували електростанції, що втратили понад 100 мільйонів доларів за той же період. «Це було як платити за порожню обіцянку», — каже Ферман, чий голос звучить із сумішшю втоми й рішучості. H.B. 15, підписаний ДеВайном 16 травня 2025 року, скасував ці платежі, обіцяючи заощадити споживачам від 1,30 до 1,50 долара на місяць. Але радість від цього полегшення затьмарилася новим ударом: пропозицією FirstEnergy різко підвищити тарифи.Ціна скандалу: Хто платить?FirstEnergy, чиї дочірні компанії — Ohio Edison, Cleveland Illuminating Company і Toledo Edison — обслуговують мільйони в Огайо, стверджує, що підвищення на 190 мільйонів доларів необхідне для модернізації електромережі. Але Рада споживачів Огайо (OCC) різко критикує цей план. «Замість підвищення тарифів на 190 мільйонів FirstEnergy має скоротити витрати, — заявляє директорка OCC Морін Вілліс. — Споживачі вже обтяжені стрімким зростанням цін на електроенергію та передачу». За оцінками OCC, клієнти Cleveland Illuminating зіткнуться зі зростанням рахунків на 13 доларів на місяць, Ohio Edison — на 3 долари, а Toledo Edison — на 1,50 долара.Цей крок сприймається як зухвалість, особливо на тлі історії FirstEnergy. У 2021 році компанія визнала, що її колишні керівники, Чак Джонс і Майкл Даулінг, заплатили 4,3 мільйона доларів хабара ексголові PUCO Сему Рандаццо, щоб уникнути перевірки тарифів, яка могла б знизити ставки. Рандаццо, який покінчив життя самогубством у 2024 році, так і не постав перед судом, але Джонс і Даулінг досі стикаються з обвинуваченнями в корупції. «Вони називають це “виправленням діри в Огайо”, — каже джерело, близьке до розслідування. — Але ця діра тепер у кишенях споживачів».Сільські громади та економічний парадоксСкасування субсидій OVEC, хоч і вітається багатьма, викликало занепокоєння в сільських регіонах, де вугільні електростанції забезпечують робочі місця. Адвокат Скотт Пуллінс, який представляє інтереси громад південного Огайо, попереджає, що закриття станцій може спустошити економіку регіону. «Ці заводи — це податки для шкіл, високооплачувані робочі місця, — каже він. — Без них ці громади втратять свій економічний якір». Але Пуллінс визнає, що підвищення тарифів, яке просуває FirstEnergy, може ще більше вдарити по цих же громадам, де багато сімей уже борються з високими витратами на життя.PUCO, яка має ухвалити рішення щодо підвищення тарифів до кінця 2025 року, опинилася під тиском. За інсайдерською інформацією, комісія розколота: деякі члени схиляються до схвалення часткового підвищення, щоб підтримати інвестиції в мережу, тоді як інші, пам’ятаючи скандал H.B. 6, наполягають на жорсткому аудиті витрат FirstEnergy. «Компанія хоче, щоб ми повірили, що ці кошти підуть на модернізацію, — каже джерело в PUCO. — Але після років обману довіра до них на нулі».Споживачі в пастціДля жителів Огайо, як-от Майкла Маклі, пенсіонера з Акрона, нові тарифи — це ще один удар по гаманцю. «Я ледве справляюся з нинішніми рахунками, — каже він, тримаючи в руках квитанцію, де прихована субсидія OVEC ховається під назвою “Legacy Generation Resource Rider”. — Вони кажуть, що скасують субсидії, але тут же підвищують ціни. Де справедливість?» Маклі, який роками стежив за скандалом H.B. 6, відчуває, що споживачі залишаються пішками в грі великих корпорацій і політиків.Губернатор ДеВайн, підписавши H.B. 15, уникнув прямої позиції щодо підвищення тарифів, переклавши відповідальність на PUCO. «Це їхнє рішення», — заявив він 19 травня, викликавши критику з боку активістів, таких як Ферман. «Це обурливо, — каже викривач. — Після всього, що FirstEnergy зробила, вони ще сміють просити більше в час, коли люди ледь зводять кінці з кінцями».Шлях вперед: Прозорість чи нові скандали?Ситуація з FirstEnergy оголює глибші проблеми в енергетичній політиці Огайо. Дерегуляція ринку, запроваджена в 2001 році, обіцяла конкуренцію та нижчі ціни, але замість цього споживачі зіткнулися з волатильністю тарифів і корпоративними маніпуляціями. PUCO закликає клієнтів порівнювати пропозиції постачальників на сайті Energy Choice Ohio, але для багатьох, як Маклі, це лише додаткове ускладнення. «Я не хочу бути експертом з енергетики, — каже він. — Я просто хочу справедливу ціну».Поки Огайо намагається виправити помилки H.B. 6, битва за тарифи FirstEnergy стане тестом для держави. Чи зможе PUCO відновити довіру, наполігши на прозорості? Чи отримають громади, залежні від вугільних станцій, підтримку для переходу до нових економічних реалій? І чи вдасться споживачам, нарешті, відчути полегшення, а не черговий тягар? Відповіді на ці питання визначать не лише майбутнє FirstEnergy, а й те, чи зможе Огайо повернути собі репутацію штату, де інтереси громадян стоять вище корпоративної жадібності.