КИЇВ — У суботу, 24 травня 2025 року, Україна та Росія завершили другий етап наймасштабнішого обміну полоненими за всю історію війни, повернувши додому ще 307 українських військових. Цей крок, що відбувся в рамках домовленості «1000 на 1000», досягнутої під час переговорів у Стамбулі 16 травня, став променем надії для тисяч сімей і водночас нагадуванням про крихкість дипломатичних зусиль у війні, що триває. Загалом за два дні Україна звільнила 697 людей, із завершальним етапом, запланованим на неділю. Цей обмін, 66-й від початку повномасштабного вторгнення, підкреслює невтомну боротьбу Києва за повернення своїх громадян, але також оголює глибші виклики: доля цивільних полонених і перспективи миру залишаються невизначеними.
Захисники повертаються додому
Другий етап обміну, про який повідомив президент України Володимир Зеленський, повернув 307 військовополонених, серед яких бійці Збройних сил України, зокрема десантно-штурмових військ і підрозділів безпілотників, а також військово-морських сил, Сил територіальної оборони, прикордонники та нацгвардійці. Ці воїни боронили Україну на найгарячіших фронтах — від Донецька й Луганська до Херсона, Харкова й Запоріжжя. Дехто, за словами керівника Офісу президента Андрія Єрмака, провів у полоні з перших місяців війни 2022 року, зазнаючи нелюдських умов. «Це люди, які бачили пекло, але не зламалися», — зазначив Єрмак у Telegram.
Серед звільнених — 27 захисників Маріуполя, чиї імена стали символом стійкості після облоги міста. Координаційний штаб з питань поводження з військовополоненими підкреслив, що з деяких підрозділів, зокрема елітних бригад, полонених вдалося визволити вперше. «Кожне прізвище — це історія боротьби, — заявив представник штабу. — Ми перевіряємо кожну деталь, щоб нікого не залишити». За два дні обміну Україна повернула 697 осіб, із них 540 військових і 120 цивільних, що робить цей процес наймасштабнішим за три роки війни.
Російське міністерство оборони підтвердило, що Москва також отримала 307 своїх військових, уточнивши, що обмін «ініційований російською стороною» триватиме до неділі. За даними українських джерел, до російського списку увійшли не лише солдати, а й засуджені колаборанти, яких Україна використовує для поповнення обмінного фонду.
Стамбул: Дипломатія на межі
Обмін став єдиним відчутним результатом переговорів у Стамбулі 16 травня, де українську делегацію очолював міністр оборони Рустем Умєров, а російську — радник Путіна Володимир Мединський. Зустріч, перша пряма за три роки, тривала дві години й була позначена напругою. За інформацією CNN, коли перемовини зайшли в глухий кут через «нереальні ультиматуми» Росії, включно з погрозами захопити нові території, турецькі посередники запропонували обмін «1000 на 1000» як спосіб розблокувати діалог.
Українська сторона наполягала на включенні цивільних, політв’язнів і журналістів, але Росія, за словами Зеленського, обмежила обмін військовими, посилаючись на Женевські конвенції. «Діти й цивільні мають повертатися без умов, — заявив Зеленський 19 травня. — Але Москва використовує їх як заручників». Інсайдери в дипломатичних колах зазначають, що Росія свідомо уникає звільнення цивільних, оскільки вони є свідками воєнних злочинів, що може ускладнити позицію Кремля в міжнародних судах.
Відсутність у Стамбулі президентів Зеленського й Путіна, а також президента США Дональда Трампа, чия адміністрація раніше заявляла про амбіції завершити війну, підкреслила обмеженість переговорів. «Росія надіслала делегацію середнього рівня, що свідчить про їхню неготовність до серйозного діалогу», — зазначив високопосадовець Держдепартаменту США, який побажав залишитися анонімним. Трамп, який наполягав на «негайних переговорах», останнім часом натякає на можливий вихід США з процесу, якщо прогрес буде відсутній, що додає невизначеності.
Людські долі за цифрами
За кожною цифрою обміну стоять історії, що розривають серце. Один із звільнених, десантник із 80-ї бригади, який провів у полоні два роки, розповів про тортури й голод: «Нас тримали в ямах, але ми знали, що Україна не покине». Інший, прикордонник із Херсонщини, зміг обійняти матір після трьох років розлуки. Координаційний штаб, до якого входять СБУ, ГУР, МВС і Офіс омбудсмена, підготував для звільнених медичну та психологічну підтримку, але багато хто потребуватиме тривалої реабілітації.
Цей обмін став 66-м від початку війни, довівши загальну кількість повернених українців до 5454. Проте тисячі, включно з цивільними й дітьми, залишаються в російських таборах. За даними Моніторингової місії ООН, усі полонені в Росії зазнають систематичних тортур, а Москва блокує доступ Червоного Хреста до місць утримання. Уповноважений з прав людини Дмитро Лубінець передав Ватикану список журналістів у полоні, сподіваючись на посередництво Святого Престолу.
Геополітичний танець
Обмін, хоч і є гуманітарним проривом, не вирішує ширших питань війни. Переговори в Стамбулі, ініційовані після закликів європейських лідерів до 30-денного припинення вогню, виявилися радше тактичним маневром, ніж кроком до миру. Росія, за словами турецького міністра закордонних справ Хакана Фідана, погодилася на другу зустріч, але без чітких зобов’язань. Ватикан, очолюваний новообраним Папою Львом XIV, який зустрівся із Зеленським, і Швейцарія висловили готовність прийняти наступний раунд, але перспективи зустрічі Зеленського й Путіна залишаються примарними.
Інсайдери в Києві припускають, що обмін може бути спробою Кремля послабити міжнародний тиск напередодні нових санкцій ЄС. «Путін використовує полонених як валюту, щоб купити час», — зазначив український дипломат, який брав участь у підготовці переговорів. Водночас Зеленський, попри внутрішній тиск щодо компромісів, наполягає на формулі «всіх на всіх», що включає цивільних і дітей.
Погляд у майбутнє
Очікуваний третій етап обміну в неділю, 25 травня, має завершити повернення 1000 українців і росіян, але питання про подальші кроки залишається відкритим. Україна, за словами міністра Умєрова, уже узгодила покроковий план, залучаючи всі ключові інституції. Проте Росія, яка систематично порушує Женевські конвенції, може затягувати процес, як це було в 2023–2024 роках, коли паузи між обмінами сягали півроку.
Для сімей, які чекають на повернення близьких, кожен день — це боротьба з невідомістю. У Варшаві 17 травня сотні людей вийшли на акцію на підтримку полонених, тримаючи їхні портрети. У Києві матері й дружини захисників Маріуполя щодня збираються біля Офісу президента, вимагаючи прискорення обмінів. «Мій син у полоні з «Азовсталі», — каже Наталія, тримаючи фотографію. — Цей обмін дає надію, але я не заспокоюся, поки не обійму його».
Цей обмін — не лише дипломатична перемога, а й свідчення незламності українців, які, попри втому й втрати, продовжують боротися за кожного. Але в тіні цього успіху ховаються складні питання: чи вдасться повернути цивільних? Чи стане обмін кроком до миру, чи лише паузою в нескінченній війні? Поки Україна чекає на неділю, світ спостерігає за тим, як тонка нитка гуманізму тримається в бурі геополітики.
