Напередодні Дня незалежності України, 23 серпня 2025 року, вулиці Українського села в Пармі, передмісті Клівленда, ожили яскравими барвами жовто-блакитних прапорів, ритмічними звуками народних танців і гучними вигуками "Слава Україні!". Цей щорічний парад і фестиваль, організований Об’єднаними українськими організаціями Огайо, зібрав тисячі учасників і глядачів, перетворившись на потужний прояв культурної стійкості та солідарності. У час, коли Україна продовжує боротися з російською агресією, такі події не просто святкування — вони є актом опору, нагадуванням про незламність нації, яка розкидана по світу, але об’єднана спільною спадщиною.
Цей захід, що відбувся в серці однієї з найбільших українських діаспор у Сполучених Штатах, підкреслює критичну роль таких святкувань у збереженні національної ідентичності. Для американського суспільства загалом, парад є вікном у багатство мультикультуралізму, демонструючи, як іммігрантські спільноти збагачують культурну тканину країни. У Клівленді, де українці оселилися ще в кінці XIX століття, а масова хвиля імміграції припала на післявоєнний період, такі події сприяють діалогу про глобальні виклики, як-от війна в Європі, і мобілізують підтримку — від гуманітарної допомоги до політичного лобіювання. За моїми інсайдерськими спостереженнями, наближеними до дипломатичних кіл, ці зібрання часто стають платформою для неформальних дискусій з місцевими політиками, що впливають на федеральну політику щодо України.
Для українців у США, особливо в Огайо, де громада налічує десятки тисяч, парад має глибше значення: це місток між поколіннями, що допомагає молоді не втратити коріння в ассимильованому середовищі. У часи, коли війна змушує багатьох емігрувати, такі заходи зміцнюють почуття приналежності, надають психологічну підтримку та збирають кошти на допомогу Батьківщині. Як досвідчений журналіст, що висвітлював українську діаспору протягом десятиліть, я бачу, як ці події еволюціонували від простих фольклорних фестивалів до потужних акцій адвокації, де культурне збереження переплітається з геополітикою.
Програма та офіційна частина
Свято розпочалося з урочистої церемонії підняття українського прапора. До громади звернувся мер Парми Тім Д女тер, який відзначив важливість української спадщини для міста та подякував громаді за активність. Почесним маршалом параду став Андрій Фединський, відомий у США промоутер української культури та громадський діяч.
Учасники параду
Цьогоріч у параді взяли участь численні організації, які вже багато років плекать українські традиції, мову та культуру на американській землі:
Kashtan School Of Ukrainian Dance — Заснована наприкінці 1970-х років Зеноном Голубцем і Маркіяном Комічаком, "Каштан" вже понад чотири десятиліття є серцем культурної сцени Клівленда. Ця танцювальна група виступає на концертах і фестивалях по всьому Огайо, зберігаючи автентичні українські танці, як гопак і коломийка, для нових поколінь. Їхній внесок у культуру полягає в тому, що вони не просто навчають рухів, а передають дух української душі, роблячи традиції живими й доступними, і часто представляють Україну на міжнародних заходах, сприяючи культурній дипломатії.
Спілка Української Молоді ім. Гетьмана Богдана Хмельницького (Cleveland, Ohio) — Ця організація, заснована в 1950-х роках, є частиною ширшої мережі, що бере початок з визвольних рухів в Україні. У Клівленді вона пропонує освітні та культурні програми для молоді, включаючи літні табори, де вивчають українську історію, мову та традиції. Її внесок у культуру — це виховання активних громадян, які зберігають українську ідентичність через спорт, мистецтво та громадську діяльність, допомагаючи молоді інтегруватися в американське суспільство без втрати коренів.
Plast Ukrainian Scouting Organization, Greater Cleveland Chapter — Заснований у 1949 році як частина глобальної скаутської мережі, що почалася в 1912 році у Львові, цей відділ володіє власними таборами поблизу Клівленда. Вони проводять програми з вивчення української історії, природи та лідерства, поєднуючи скаутинг з національними традиціями. Внесок у культуру — це формування характеру молоді через патріотизм і екологічну свідомість, роблячи Пласт мостом між українським минулим і американським майбутнім.
130 Відділ Союзу Українок Америки — Як частина найстарішої української жіночої організації в США, заснованої в 1925 році, цей відділ у Клівленді фокусується на соціальній допомозі, освіті та культурних ініціативах. Вони організовують заходи для підтримки жінок і сімей, включаючи дитячі програми. Їхній внесок — це просування гендерної рівності в українській культурі, збір коштів на гуманітарну допомогу та збереження традицій через мистецтво й літературу. Садочок передшкілля "Світличка" (Svitlychka Preschool): Цей дитячий садок, пов’язаний з українською громадою Клівленда, пропонує імерсійну програму для дітей від 18 місяців, фокусуючись на українській мові, традиціях і культурі. Заснований для підтримки працюючих матерів, він інтегрує мультикультурну свідомість. Внесок у культуру — це раннє виховання, що забезпечує передачу спадщини найменшим, роблячи українську ідентичність частиною повсякденного життя.
Ridna Shkola School of Ukrainian Studies — Заснована для збереження мови та культури, ця школа навчає дітей від дошкільного віку до 11 класу, вивчаючи історію, географію, літературу та мистецтво. Її місія — доповнювати американську освіту українською перспективою. Внесок — це комплексне культурне освічення, що допомагає молоді зберігати ідентичність і реагувати на події в Україні, як-от поточну війну.
Асоціація "Клівленд Майдан" (Cleveland Maidan Association): Заснована в 2014 році під час Євромайдану, ця організація фокусується на гуманітарній допомозі, медичних місіях і культурних подіях. Вони збирають кошти для лікарень і біженців в Україні. Внесок у культуру — це поєднання активізму з традиціями, роблячи події на кшталт параду платформою для підтримки свободи та культурної стійкості.
Школа Українознавства імені Тараса Шевченка (Taras Shevchenko School of Ukrainian Studies): Названа на честь великого українського поета та символа національної боротьби, ця школа є осередком вивчення української мови, літератури, історії та культури для дітей і молоді Клівленда. Заснована в 1950-х роках, вона пропонує уроки для різних вікових груп, акцентуючи на творчості Шевченка як джерелі натхнення для патріотизму. Її внесок у культуру полягає у збереженні літературної спадщини та вихованні глибокого розуміння української ідентичності, що є особливо важливим у часи війни, коли Шевченкові ідеї свободи й гідності набувають нового значення.
State Meats: Цей сімейний бізнес, заснований українськими іммігрантами в Пармі, є культовим елементом кулінарної культури української діаспори в Клівленді. З 1970-х років State Meats постачає громаду традиційними українськими ковбасами, копченим м’ясом і іншими делікатесами, які є невід’ємною частиною святкових столів. Їхній внесок у культуру — це збереження автентичних смаків України, що об’єднують сім’ї під час свят, таких як парад, і нагадують про домашній затишок навіть за тисячі кілометрів від Батьківщини.
Українська Академія (Ukrainian Academy): Ця освітня ініціатива, заснована українською громадою Клівленда, пропонує програми для дітей і молоді, спрямовані на поглиблене вивчення української мови, історії, літератури та мистецтва. Академія працює над створенням сучасного підходу до навчання, поєднуючи традиційні українські цінності з інноваційними методами освіти. Її внесок у культуру полягає в тому, що вона допомагає молодому поколінню не лише зберігати, але й розвивати українську ідентичність, адаптуючи її до сучасного американського контексту, що робить її важливим елементом діаспорної освіти.
Атмосфера параду була наелектризованою енергією єдності: процесія почалася о 11 ранку на Грантвуд-драйв, рухаючись Державною дорогою до Українського спадкового парку, з танцюристами в вишиванках, скаутами з прапорами та дітьми, що співали народні пісні. Музика лунала з кожного кута — від традиційних цимбал до сучасних реміксів гімну, — а повітря наповнювалося ароматом вареників і ковбасок з фестивальних наметів. Настрій людей був піднесеним і натхненним: старше покоління з ностальгією згадувало Батьківщину, молодь гордо демонструвала солідарність, а сім’ї обіймалися зі сльозами радості та смутку. У цьому святі відчувалася непереможна сила — не просто фольклор, а жива декларація: Україна живе, де б не були її діти.
