КИЇВ, Україна — У ніч проти 17 червня 2025 року Київ зазнав однієї з найжорстокіших атак за всю історію російсько-української війни. росія розгорнула масовану кампанію повітряного терору, використавши 472 засоби ураження — 440 ударних дронів і 32 ракети, включно з аеробалістичними «Кинджалами», балістичними «Іскандерами» та крилатими ракетами, запущеними зі стратегічних бомбардувальників Ту-95МС. У результаті в Солом’янському районі столиці обвалився цілий під’їзд дев’ятиповерхового житлового будинку, а місто затягнуло густим чорним димом. Щонайменше 14 людей загинули, понад 114 отримали поранення, а під завалами, за оцінками рятувальників, можуть перебувати ще десятки.
Атака, що тривала дев’ять годин і завершилася лише на світанку, стала кульмінацією російської тактики, спрямованої на виснаження української протиповітряної оборони та залякування цивільного населення. «Це чистої води тероризм», — заявив президент України Володимир Зеленський, закликавши США, Європу та світову спільноту до рішучих дій проти москви. Удар по Києву, який супроводжувався одночасними атаками на Одесу та Запоріжжя, виявив жахливу ціну, яку Україна платить за свою стійкість перед обличчям російської агресії.
Ніч жаху в серці України
Атака почалася незадовго після опівночі, коли з півночі на Київ ринули сотні іранських дронів «Шахед», які гуділи в небі, сіючи паніку серед жителів. За ними послідували дві хвилі «Кинджалів» — гіперзвукових ракет, які важко перехопити, — о першій і другій годині ночі. Після третьої години ночі росія розгорнула крилаті ракети з Ту-95МС, а ближче до світанку ще кілька ракет, запущених із Чернігівщини, вдарили по столиці. Українська ППО збила 428 із 472 цілей, але ті, що прорвалися, завдали катастрофічних збитків.
У Солом’янському районі балістична ракета влучила в житлову багатоповерхівку, пробивши всі дев’ять поверхів і знищивши цілий під’їзд. «Удар був настільки потужним, що будівля буквально розсипалася до підвалу», — розповів міністр внутрішніх справ Ігор Клименко, який прибув на місце трагедії. Рятувальники, ризикуючи життям, розбирають завали, але надія знайти живих із кожною годиною тане. Мер Києва Віталій Кличко, чий голос тремтів від гніву, повідомив, що серед загиблих — 62-річний громадянин США, який перебував у будинку навпроти місця, де надавали допомогу постраждалим.
Пожежі спалахнули в десятках багатоповерхівок у Солом’янському, Шевченківському, Дарницькому, Дніпровському та Святошинському районах. У Дарницькому районі загинули троє людей, а дитячий садок зазнав значних пошкоджень. Уламки ракет спричинили займання в Подільському районі, а в Оболонському — пошкодили будинки й автомобілі. Чорний дим, що здіймався над містом, став видимим із десятків кілометрів, а багато вулиць було перекрито для роботи екстрених служб. Громадський транспорт змінив маршрути, а понад 1100 домогосподарств залишилися без електрики.
Касетні боєприпаси та геноцид
Особливу тривогу викликало використання росією касетних боєприпасів, які Кличко продемонстрував журналістам на житловому масиві Нивки. «Ці маленькі кульки створені для максимального ураження людей», — сказав він, тримаючи в руках уламки ракети. «Це не війна, це геноцид». Застосування таких озброєнь, заборонених міжнародними конвенціями, підкреслює цинічну стратегію Кремля, спрямовану на знищення цивільного населення.
Серед інших жертв атаки — пошкоджені вагони потяга «Дарниця-Львів», що символізує спробу росії паралізувати не лише інфраструктуру, але й надію українців на нормальне життя. Удар по залізничній інфраструктурі, за словами «Укрзалізниці», також зачепив вантажні вагони із зерном — важливим експортним ресурсом України.
Одеса та Запоріжжя: хвиля терору поширюється
Поки Київ боровся з вогнем і руїнами, росія одночасно атакувала Одесу та Запоріжжя. В Одесі на світанку дрони влучили в житлові будинки, інклюзивний центр і дошкільний заклад, спричинивши пожежі та руйнування. Щонайменше одна людина загинула, 13 було госпіталізовано, а під завалами можуть перебувати ще двоє. У Запоріжжі пошкоджено багатоповерхівку, гуртожиток і майже 30 гаражів, але, на щастя, обійшлося без жертв.
Ці удари є частиною ширшої кампанії, спрямованої на знищення української інфраструктури та залякування населення. Лише за останні місяці росія неодноразово атакувала Київ, Харків, Одесу, Кременчук і навіть такі міста, як Дубно та Світловодськ. Удар 10 червня по Києву навіть пошкодив Софійський собор — пам’ятку ЮНЕСКО, що стало символом варварства агресора.
Геополітичний контекст і міжнародна тиша
Атака сталася в момент, коли дипломатичні зусилля для досягнення миру зайшли в глухий кут. Незважаючи на нещодавні переговори в Стамбулі, росія відкидає пропозицію України про 30-денне перемир’я та наполягає на неприйнятних умовах, таких як відмова Києва від окупованих територій. Президент США Дональд Трамп, який раніше закликав до припинення вогню, цього тижня порівняв війну з «дитячою бійкою», викликавши обурення в Україні. «Коли Путін говорить про помсту, ми знаємо, що це означає — страждання цивільних», — заявив український депутат Олександр Мережко.
Зеленський і його команда наполягають на посиленні санкцій і наданні Україні додаткових систем ППО, таких як Patriot, для захисту від подібних атак. Проте Захід, занурений у власні політичні кризи, досі не спромігся на рішучі кроки. Європейські лідери, як-от президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, закликають до тиску на росію, але конкретних дій бракує.
Стійкість Києва
Попри жахливі втрати, Київ демонструє непохитну стійкість. Рятувальники та медики працюють цілодобово, а волонтери розгорнули гуманітарні штаби, як-от у школі №67 на вулиці Академіка Шалімова. Мешканці, які пережили ніч у метро та підвалах, повертаються до зруйнованих домівок, щоб врятувати бодай щось із майна. «Ми не здамося, — сказала 38-річна киянка Олена Шевчук, чий будинок у Солом’янському районі постраждав від вибуху. — Вони можуть знищити наші будинки, але не нашу волю».
18 червня в Києві оголошено День жалоби за жертвами атаки. Розважальні заходи скасовано, а прапори приспущено. Для міста, яке стало символом опору російській агресії, ця трагедія — не лише втрата, а й нагадування про ціну свободи. Поки світ спостерігає, Київ продовжує боротьбу, сподіваючись, що міжнародна спільнота нарешті почує його крик про допомогу.
